Історія нашого Центру

В далекому 1927 році Жовтневому районі міста Києва був створений перший в місті Піонерський клуб. Він був відкритий в приміщенні Трудової школи, нині школа № 138, по вулиці Артема, 29.

Відомо, що на той час в клубі працювало чотири гуртки:

-         хімічний;

-         малювання;

-         драматичний;

-         літературний;

Після війни, в 1948 році роботу Піонерського клубу було відновлено в приміщенні райкому комсомолу по Брест-Литовському проспекту, 24. Маючи документальне підтвердження (книгу наказів), можна стверджувати, що починаючи з 1950 року в штаті Клубу піонерів були: директор, інструктор, піаністи, бухгалтер, технічний працівник і керівники гуртків.

Керувала роботою клубу піонерів директор В.Солдатенко.

Згідно наказів, на той час в Клубі піонерів працювали гуртки: авіамодельний, юних мічурінців, волейбольний, баскетбольний, драматичний, балетний, художній, радіогурток, народних інструментів.

Не маючи свого приміщення, педагоги Клубу піонерів організовували роботу гуртків в школах району. Для кращої організації  виховної роботи з дітьми та підлітками в 1950 році було відкрито філіали Клубу піонерів на базі шкіл 96-ої і 140-ої. В 1957 році Клуб піонерів отримав окреме приміщення по вулиці Політехнічній, 2-а, в минулому будинок священника. З 1952 по 1962 рік педагогічний колектив Клубу піонерів (який в 1954 році було періменовано в Будинок піонерів) очолював талановитий педагог-організатор, Відмінник освіти України РСР Полонський Ілля Олександрович. Починаючи з 1952 року в будинку піонерів розширюється мережа гурктів. Відкриваються такі гуртки, як: умілі руки, струнний оркестр, малювання, юних затійників, хор, кінотехнічний, судомодельний та інші.

З приходом в Будинок піонерів таких педагогів, як Ліванов Євгеній Аристархович (в 1952 році) і Новожилової Ніни Тимодіївни (в 1953 році) почав  свою історію, знаменитий в свій час на весь в минулому Радянський Союз, кукольний театр “Дружний”, а з приходом педагога Телиненко Сергія Михайловича (в 1955 році) починається історія одного із кращих дитячих духових оркестрів Києва, який став "школою виживання" для багатьох, так званих, "тяжких" дітей з вулиць міста.

В 1963 – 1964 роках педагогічний колектив будинку піонерів очолювала Перчик Інна Володимирівна. Продовжує розширюватись мережа гуртків, налагоджуються дружні зв’язки з колегами  з інших міст.

З 1964 по 1973 рік педагогічний колектив очолювала здібний організатор, талановитий керівник Тихонюк Олена Василівна. В ці роки продовжує розвиватися мережа гуртків. Відкриваються такі гурки, як кінооператорів, юних конструкторів, шашко-шахматний, горністів та барабанщиків, естрадний піонерський театр та інші.

В квітні 1974 року колектив очолила молодий, енергійний, талановитий педагог, здібний організатор носій значка «Софія Русова», кавалер ордена княгині Ольги, «Заслужений працівник освіти», «Відмінник освіти України» Левченко Ніна Андріївна, яка до 2009 року разом з педагогічним колективом робила і робить все, щоб Будинок піонерів (а нині Центр дитячої та юнацької творчості) став в ряду кращих позашкільних закладів міста і країни.

В 1974 році Будинок піонерів в черговий раз переїздить в нове приміщення за адресою вул. Козилецька, 9. З цього ж року в роботі Будинку піонерів більше уваги приділяється організації роботи з піонерським та комсомольським активом шкіл району.

В 1984 році Будинок піонерів знову змінює місце прописки. Для організації своєї роботи йому виділено крило першого поверху в школі  № 174 за адресою вул. Героїв Севастополя, 43. З цього часу починаються титанічні зусилля педагогічного колективу Будинку піонерів і його директора Ніни Андріївни Левченко мати своє власне приміщення. Ведеться робота по виготовленню проектної документації, вирішується питання з місцем, де повинно розпочатись будівництво приміщення дитячого Палацу, але за браком коштів і байдужості партійних та державних чиновників будівництво було на багато років заморожене.

Але 2005 році, нарешті, Центр дитячої та юнацької творчості Солом’янського району міста Києва переїздить до власного нового приміщення по вулиці Героїв Севастополя, 35, де вже відсвяткував своє 80-річчя.

 

         Директори:

1950-1952 рр. – Солдатенко Валентина Михайлівна

1952-1962 рр. – Полянський Ілля Олександрович

1963-1964 рр. – Перчик Інна Володимирівна

1964-1973 рр. – Тихонюк Олена Василівна

1974-2009 рр. – Левченко Ніна Андріївна

З 2009 року – Левченко-Гаптенко Галина Олександрівна

 

         Випускники:

Ліванов Аристарх Євгенович – Заслужений артист Росії;

Ліванов Ігор Євгенович – Заслужений артист Росії;

Шахневич Георгій Олександрович – композитор;

Ясиновська Людмила Михайлівна – актриса Київського лялькового академічного театру ляльок;

Чуркін Сергій Олександрович – актор Київського лялькового академічного театру ляльок;

Балаховська Валерія Валеріївна – солістка Національного будинку органної та камерної музики України, дипломант І Міжнародного конкурсу ім. Олега Янчека;

Гайтана – співачка;